ГЛОСАРІЙ

Адвентивні бруньки – бруньки, що виникли з клітин і тканин в рослинах, які зазвичай їх не утворюють.

Адгезія – здатність стовпчика води прилипати до гідрофільних стінок судин ксилеми, що відбувається при його підніманні проти гравітаційних сил.

Алелопатія – кругообіг фізіологічно активних речовин (колінів), що відіграють роль регулятора внутрішніх та зовнішніх взаємовідношень, поновлення, розвитку і зміни рослинного покриву в біоценозі.

Анаболізм, асиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому організ­мі, які направлені на утворення та оновлення структурних частин клітин та тканин. При цьому відбувається синтез складних молекул із простих з нагромадженням енергії.

Антитранспіранти – речовини, що зумовлюють зниження інтенсивності транспірації.

Апікальне домінування – гальмування верхівкою вегетуючого пагона росту бічних бруньок.

Апопласт – простір, що утворюється поза цитоплазматичними компонентами з клітинних оболонок та міжклітинників.

Альбуміни поширені в природі, їх багато в цитоплазмі рослинних і тваринних клітин.

Асиміляти, фотосинтати – первинні органічні речовини, що утворюються у хлоропластах при фотосинтезі.

Атрагуючі центри – зони рослинного організму, що виникають у той чи інший період онтогенезу і притягують поживні речовини для формування певних органів.

Бактерії – одноклітинні мікроорганізми, які не мають чітко відокремленого ядра (прокаріоти), без хлорофілу, розмножуються простим поділом, мають клітинну оболон­ку, що не містить в собі клітковину.

Біологічний нуль – температура, при якій припиняється активний ріст рослин.

Бродіння – анаеробний ферментативний окислювально-відновний процес пере­творення органічних сполук, внаслідок якого організми одержують енергію, необ­хідну для життєдіяльності. Залежно від кінцевого продукту буває спиртове, оцтове, молочнокисле бродіння тощо.

Вид – це сукупність особин, які мають загальне походження, генотип, морфологічні, фізіологічні та інші ознаки, а також здатні в певних екологічних умовах спричиняти однакові процеси. Види поділяються на підвиди або варіанти.

Вода вільна (доступна) – частина води у ґрунті, що засвоюється рослинами (гравітаційна, капілярна, підґрунтова).

Вода зв’язана (недоступна) – вода, що утримується твердою фазою ґрунту й важко або зовсім не використовується рослинами (гігроскопічна, плівкова, хімічно зв’язана).

Водний баланс рослин – співвідношення між надходженням та витратою води.

Всмоктуюча сила – різниця між осмотичним та тургорним тиском.

Гетеротрофні організми – організми, які не здатні утворювати органічні речо­вини з неорганічних, а живляться готовими органічними сполуками.

Гетеротрофний період живлення – проміжок часу від зародження нового ор­ганізму (зиготи), коли він перебуває на материнській рослині, до переходу його на самостійний процес фотосинтезу після проростання насіння, укорінення й розвитку первинних листків.

Гетеротрофне ендоспермальне живлення – фаза, при якій живлення пророст­ка відбувається за рахунок запасних речовин ендосперму.

Гідроліз – розпад речовин, що відбувається з приєднанням молекули води.

Гомеостаз - здатність клітин протистояти змінам середовища і зберігати динамічну відносну сталість складу.

Гліколіз – ферментативний анаеробний процес негідролітич­ного розпаду вуглево­дів (глюкози) до піровиноградної кислоти. Відбувається у цитозолі та хлоропластах.

Гліоксилатний цикл – циклічний ферментативний процес (видозмінена форма циклу Кребса), в якому відбувається послідовне перетворення активної форми оцтової кислоти через стадію утворення гліоксилової кислоти. Відбувається в гліоксисомах.

Глобуліни – це головні запасні білки насіння дводольних, є вони й у насінні олійних рослин.

Гутація – утворення краплин води з солями через кінчики листків або особливі утворення – гідатоди.

Дифузія – незворотний процес, що призводить до вирівнювання концентрації речовин у дифузійному середовищі.

Дихання аеробне – окисний процес за участю кисню, при якому відбувається розпад органічних речовин з утворенням хімічно активних метаболітів та вивільнен­ням енергії, яка використовується клітинами для процесів життєдіяльності.

Дихання анаеробне – дихальний процес, при якому необхідний для окислення кисень поглинається не з повітря, як при аеробному диханні, а з води і гідроксильних груп цукрів. Різні типи бродіння є конкретними випадками анаеробного дихання.

Дихальний коефіцієнт – співвідношення об’єму СО₂, що виділяється з організ­му при диханні, до об’єму поглинутого за той же час О₂.

Дихальний ланцюг перенесення електронів – ступінчастий шлях пере­дачі електронів від відновлених субстратів на кисень, що супроводжується транспортмембранним перенесенням іонів Н⁺, утворенням молекул АТФ і аку­мулюванням у них енергії, яка поступово вивільняється з електронів ЕТЛ; від­бувається у внутрішніх мембранах мітохондрій і виконує функцію окислюваль­но-відновної Н⁺-помпи.

Достигання насіння фізіологічне – відбувається після технічної стиглості й характеризується анатомо-морфологічними змінами покривів насіння і тканин за­родка, а також фізіологічними та біохімічними перетвореннями, внаслідок чого насіння набуває здатності до активного проростання. Цей процес є завершальною ланкою формування насіння і може відбуватися у дозбиральний період на мате­ринській рослині (часто спостерігається в озимих), під час зберігання (у ярих) і навіть у ґрунті після сівби (женьшень).

Екскрети – речовини, що виділяються рослинами через кореневу систему та надземні органи.

Імунітет, або фітоімунітет, – несприйнятливість рослин до збудників хвороб.

Інвазивність – здатність мікроорганізмів проникати, поширюватися і розмножуватися в тканинах макроорганізму.

Іонні помпи (насоси) – молекулярні структури, що вмонтовані в біологічні мембрани й здійснюють перенесення іонів у бік вищого електрохімічного потенціа­лу (активне транспортування).

Каротиноїди – жовті, оранжеві або червоні пігменти, що синтезуються головним чи­ном бактеріями, грибами та вищими рослинами; до них належать каротини та ксантофіли.

Катаболізм, дисиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому орга­нізмі, спрямованих на розпад складних органічних сполук з вивільненням енергії.

Клітина – основна структурно-функціональна одиниця усіх живих організмів, елементарна жива система.

Клітинна мембрана, плазмалема – мембрана, що відокремлює цитоплазму клітини від оболонки клітини.

Клітинна оболонка, стінка – структурне утворення на периферії клітин, що за­безпечує її міцність, зберігає форму й захищає протопласт, бере участь у поглинанні й транспортуванні речовин, транспірації, процесах виділення.

Клітинний сік – рідина, що заповнює вакуолі рослинних клітин і є продуктом їх життєдіяльності; справжній розчин різноманітних речовин – мінеральних солей, амінокислот, вуглеводів, органічних кислот, водорозчинних пігментів тощо.

Клітинна теорія – теорія, згідно з якою в основі будови й розмноження усіх організмів лежить клітина.

Клітинне ядро – обов’язкова і головна частина живої клітини багато- та одно­клітинних організмів еукаріотів. У ньому міститься одне або кілька ядерець, хрома­тин та ядерний сік.

Клон – це культура, отримана із однієї клітини.

Когезія – зчеплення молекул води, яке відіграє значну роль у висхідній течії рослин, створюючи суцільний стовпчик води від кореневих волосків до продихів.

Коефіцієнт в’янення – мінімальний запас вологи у ґрунті, при якому рослини залишаються зів’ялими доти, поки у ґрунт не надійде вода.

Колонії – нащадки або популяції однієї мікробної клітини. Це видиме неозброєним оком накопичення клітин одного виду.

Кореневий тиск – сила, що зумовлює направлений рух водного розчину в жи­вих клітинах і виділення його у судини.

Критичні періоди вегетації рослин – частини вегетаційного періоду, коли рос­лини потребують якогось життєвого фактора або негативно реагують на нього.

Ксенобіотики – шкідливі для організмів сполуки, що забруднюють навколишнє середовище, порушують нормальний хід природних процесів у біосфері та виклика­ють загибель організмів.

Кутикула – шар жирової речовини, що утворюється кутином, який виділяється клітинами епідермісу.

Культура – мікроб, який вилучено з організму рослини, тварини або об’єктів навколишнього середовища і вирощено на живильному середовищі. Чисті культури складаються з особин одного виду, змішані – скупчення клітин різних видів.

Мембрана – цитоплазматична структура, яка має властивість вибіркової про­никності.

Метаболізм, обмін речовин – сукупність ферментативних реакцій, що від­буваються у клітинах й забезпечують синтез складних сполук, їх розщеплення та взаємоперетворення.

Мікориза – симбіоз міцелію гриба та коренів вищих рослин. Спостерігається у двох формах: облипання грибом поверхні кореня (ектотрофна) або проникнення гриба у тканини кореня (ендотрофна мікориза).

Настії – обертові рухи органів та частин рослин, зумовлені не односторонньою (як при тропізмах), а рівномірною дією подразників. Настії викликаються зміною тур­гору, стрясанням чи ударенням, а також дією фітогормонів. Залежно від подразника рослинам властиві фото- (геліо-), гідро-, хемо-, сейсмо-, нікти-, тигмо- (від доторкан­ня), травмо- та електронастії.

Нижній кінцевий двигун – механізм підняття води по рослині внаслідок коре­невого тиску.

Онтогенез, або індивідуальний розвиток, – комплекс послідовних незворотних змін життєдіяльності та структури рослини від її виникнення з заплідненої яйцеклі­тини чи вегетативної бруньки до природної смерті.

Органогенез – процес утворення і розвиток нових органів рослин. Починається від утворення зиготи на материнській рослині.

Осмотичний тиск – зовнішній тиск, який необхідно прикласти до розчину для того, щоб протидіяти надходженню до нього розчинника через напівпроникну мембрану.

Осмос – повільне проходження розчинника в розчин, відокремлений від нього мембраною, здатною до вибіркового пропускання різних молекул та іонів.

Пасока – рідина, що виділяється із зрізу при основі стебел чи коренів рослин під дією кореневого тиску: містить солі, амінокислоти, органічні кислоти, аміди, цитокініни тощо.

Пентозофосфатний шлях – спосіб катаболізму гексоз, в якому беруть участь п’ятивуглецеві цукри – пентози. Окислення глюкози по цьому шляху пов’язано з відщепленням першого (альдегідного) атома вуглецю у вигляді СО₂.

Пігменти – барвні сполуки, що входять до складу тканин організму. Колір піг­ментів визначається присутністю в їх молекулах хромофорних груп, які зумовлюють вибіркове поглинання світла.

Проламіни – це основні запасні білки тонконогових.

Плазмоліз – зменшення об’єму протопласта живої клітини, з відставанням ци­топлазми від оболонки, що відбувається під дією концентрованих розчинів.

Плач рослин – виділення рідини із зрізаної поверхні стебла.

Поверхневий натяг – фізичне явище, що створюється у межуючому шарі моле­кул води з повітрям внаслідок порушення тут дії сил зчеплення.

Повна вологоємність – максимальна кількість запасів води у ґрунті.

Провітаміни – речовини, з яких утворюються вітаміни. Наприклад, каротин є провітаміном А, тому що при розщепленні його молекули утворюються дві молекули вітаміну А.

Реутилізація – повторне використання рослинами із старіючих органів низько­молекулярних органічних сполук і елементів мінерального живлення в результаті їх відтоку по флоемі до молодих ростучих органів.

Речовини запасні – сполуки, що відкладаються у клітинах живих організмів про запас і не вступають в цей час у фізіологічні процеси, але використовуються організмом при потребі.

Речовини конституційні – речовини, з яких складаються протопласти та оболон­ки живих клітин. На відміну від запасних речовин та продуктів обміну конституційні речовини постійно присутні у клітині і не можуть бути видалені без її руйнування.

Речовини первинні – органічні сполуки, які зустрічаються в кожній живій клі­тині й інтенсивно перетворюються в обміні речовин (вуглеводи, ліпіди, білки, нукле­їнові кислоти).

Речовини вторинні – органічні сполуки, що утворюються внаслідок вторинних процесів і не мають значення ні як джерела енергії, ні як запасні речовини (антоціа­ни, терпеноїди, алкалоїди тощо).

Ризосфера – шар ґрунту, що прилягає безпосередньо до кореня рослини. Харак­теризується підвищеним вмістом мікроорганізмів.

Симпласт – сукупність протопластів рослин, з’єднаних плазмодесмами.

Спокій насіння вимушений – припинення ростових процесів, викликане несприятливими факторами навколишнього середовища.

Спокій органічний – зумовлюється активною дією інгібіторів та особливостя­ми структури насіння.

Стрес – сукупність усіх неспецифічних змін, що виникають в організмі під впливом будь-яких сильних факторів (стресорів), включаючи перебудову захисних сил організму.

Тотипотентність – властивість клітин реалізовувати генетичну інформацію ядра, що забезпечує їх диференціювання, а також розвиток до цілого організму.

Транспіраційний коефіцієнт – кількість води, що витрачається рослиною на синтез одиниці маси сухої речовини.

Транспірація – фізіологічний процес випаровування води рослиною; буває про­дихова і кутикулярна.

Транспортування активне – переміщення іонів через біологічні мембрани, що потребує витрат метаболічної енергії,

Транспортування близьке – переміщення іонів, метаболітів і води між кліти­нами і тканинами (на відміну від мембранного транспортування в кожній клітині).

Транспортування далеке – пересування речовин між органами у цілій рослині.

Транспортування пасивне – рух речовин за фізико-хімічними градієнтами без витрати клітинної метаболічної енергії.

Транспортування радіальне – пересування води від кореневих волосків через кору до судин ксилеми.

Тропізми – спрямовані ростові рухи (вигини) органів рослин, що викликаються одностороннім впливом різних факторів середовища. Вони виникають за рахунок швид­шого росту клітин з одного боку стебла, кореня, листка внаслідок асиметричного роз­поділу гормонів росту рослин (ауксину, абсцизової кислоти). Залежно від подразника розрізняють гео-, фото- (геліо-), термо-, гідро-, тигмо- (від доторкання) тропізми.

Тургор – напружений стан клітинної оболонки, створений гідростатичним ти­ском внутрішньоклітинної рідини.

Ферменти (ензими, біокаталізатори) – специфічні білки, присутні в усіх жи­вих клітинах, що відіграють роль біологічних каталізаторів.

Фікобіліни – пігменти червоних водоростей та ціанобактерій; беруть участь у фотосинтезі як супроводжуючі пігменти, що транспортують поглинену енергію світ­ла до молекул хлорофілу.

Фітохром – голубий пігмент рослин із групи складних білків – хромопротеїдів. Бере участь у фоторегулюванні росту і розвитку рослин.

Флавоноїди – пігменти, що надають забарвлення різним органам рослин (анто­ціани, флавони, халкони тощо).

Формування насіння – набуття насінням властивих певній рослині форм, роз­мірів, біохімічного складу, фізіологічного стану, здатності проростати і давати потомство. Супроводжується виникненням нових органів, нагромадженням та пере­творенням речовин. В онтогенезі формування насіння – це ембріональний період розвитку рослин.

Фосфорилювання – включення в молекулу органічних сполук залишку фос­форної кислоти.

Фотодихання, світлове дихання – сукупність процесів, що відбуваються у рослинних клітинах під дією світла, внаслідок чого поглинається кисень і виді­ляється CO₂.

Фотоліз води (реакція Хілла) – здатність ізольованих хлоропластів під дією світла розкладати воду й виділяти кисень у присутності акцепторів електронів.

Фотоперіодизм – реакція рослин на добовий ритм освітлення, тобто на співвід­ношення світлого (довжина дня) і темного (довжина ночі) періодів доби, що виража­ється у зміні процесів росту та розвитку.

Фотосенсибілізатор – речовина, здатна поглинати світло й використовувати його енергію для фотохімічних реакцій.

Фотосинтез – процес побудови зеленими рослинами, синьо-зеленими водоро­стями та деякими бактеріями органічних речовин з вуглекислоти і води за рахунок енергії світла.

Фотосистема (ФС) – комплекс головного (реакційний центр), допоміжних (ан­тенних) пігментів та ферментативних систем, що забезпечує поглинання та перетво­рення світлової енергії в хімічну.

Фототрофні мікроорганізми – бактерії, прохлорофіти, а також еукаріотні ор­ганізми з різних відділків водоростей, які за допомогою хлорофілу використовують енергію світла для біосинтезу органічних речовин.

Хемосинтез – процес утворення бактеріями органічних сполук із неорганічних, при якому для відновлення вуглекислоти використовується хімічна енергія, що утво­рюється при окисленні деяких мінеральних речовин (аміаку, сірководню тощо).

Хлоропласти – хлорофілоносні пластиди рослин, у яких відбувається фотосинтез.

Хлорофіли – група пігментів, є органічними сполуками, які містять чотири пірольних кільця, зв’язаних атомами магнію, і мають зелене забарвлення.

Хромопласт – пластиди з жовтим, оранжевим та червоним забарвленням, що зумовлюється вмістом каротиноїдів.

Цитозоль – частина мезоплазми, що заповнює простори між органоїдами клітини.

Цитохроми – складні білки, що переносять електрони. Локалізовані у мембран­них структурах клітин усіх організмів і беруть участь у диханні, фотосинтезі, мікросомальному окисленні.

Штам – культура одного й того ж виду, яку виділено з різних джерел (грунту, водойм, організмів та ін.).