Глосарій

ГЛОСАРІЙ

 

Адвентивні бруньки – бруньки, що виникли з клітин і тканин в рослинах, які зазвичай їх не утворюють.

Адгезія – здатність стовпчика води прилипати до гідрофільних стінок судин ксилеми, що відбувається при його підніманні проти гравітаційних сил.

Алелопатія  кругообіг фізіологічно активних речовин (колінів), що відіграють роль регулятора внутрішніх та зовнішніх взаємовідношень, поновлення, розвитку і зміни рослинного покриву в біоценозі.

Анаболізм, асиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому організ­мі, які направлені на утворення та оновлення структурних частин клітин та тканин. При цьому відбувається синтез складних молекул із простих з нагромадженням енергії.

Антитранспіранти – речовини, що зумовлюють зниження інтенсивності транспірації.

Апікальне домінування – гальмування верхівкою вегетуючого пагона росту бічних бруньок.

Апопласт – простір, що утворюється поза цитоплазматичними компонентами з клітинних оболонок та міжклітинників.

Альбуміни поширені в природі, їх багато в цитоплазмі рослинних і тваринних клітин.

Асиміляти, фотосинтати – первинні органічні речовини, що утворюються у хлоропластах при фотосинтезі.

Атрагуючі центри – зони рослинного організму, що виникають у той чи інший період онтогенезу і притягують поживні речовини для формування певних органів.

Бактерії – одноклітинні мікроорганізми, які не мають чітко відокремленого ядра (прокаріоти), без хлорофілу, розмножуються простим поділом, мають клітинну оболон­ку, що не містить в собі клітковину.

Біологічний нуль – температура, при якій припиняється активний ріст рослин.

Бродіння – анаеробний ферментативний окислювально-відновний процес пере­творення органічних сполук, внаслідок якого організми одержують енергію, необ­хідну для життєдіяльності. Залежно від кінцевого продукту буває спиртове, оцтове, молочнокисле бродіння тощо.

Вид – це сукупність особин, які мають загальне походження, генотип, морфологічні, фізіологічні та інші ознаки, а також здатні в певних екологічних умовах спричиняти однакові процеси. Види поділяються на підвиди або варіанти.

Вода вільна (доступна)  частина води у ґрунті, що засвоюється рослинами (гравітаційна, капілярна, підґрунтова).

Вода зв’язана (недоступна)  вода, що утримується твердою фазою ґрунту й важко або зовсім не використовується рослинами (гігроскопічна, плівкова, хімічно зв’язана).

Водний баланс рослин – співвідношення між надходженням та витратою води.

Всмоктуюча сила – різниця між осмотичним та тургорним тиском.

Гетеротрофні організми – організми, які не здатні утворювати органічні речо­вини з неорганічних, а живляться готовими органічними сполуками.

Гетеротрофний період живлення – проміжок часу від зародження нового ор­ганізму (зиготи), коли він перебуває на материнській рослині, до переходу його на самостійний процес фотосинтезу після проростання насіння, укорінення й розвитку первинних листків.

Гетеротрофне ендоспермальне живлення – фаза, при якій живлення пророст­ка відбувається за рахунок запасних речовин ендосперму.

Гідроліз – розпад речовин, що відбувається з приєднанням молекули води.

Гомеостаз - здатність клітин протистояти змінам середовища і зберігати динамічну відносну сталість складу.

Гліколіз – ферментативний анаеробний процес негідролітич­ного розпаду вуглево­дів (глюкози) до піровиноградної кислоти. Відбувається у цитозолі та хлоропластах.

Гліоксилатний цикл – циклічний ферментативний процес (видозмінена форма циклу Кребса), в якому відбувається послідовне перетворення активної форми оцтової кислоти через стадію утворення гліоксилової кислоти. Відбувається в гліоксисомах.

Глобуліни – це головні запасні білки насіння дводольних, є вони й у насінні олійних рослин.

Гутація – утворення краплин води з солями через кінчики листків або особливі утворення  гідатоди.

Дифузія – незворотний процес, що призводить до вирівнювання концентрації речовин у дифузійному середовищі.

Дихання аеробне – окисний процес за участю кисню, при якому відбувається розпад органічних речовин з утворенням хімічно активних метаболітів та вивільнен­ням енергії, яка використовується клітинами для процесів життєдіяльності.

Дихання анаеробне – дихальний процес, при якому необхідний для окислення кисень поглинається не з повітря, як при аеробному диханні, а з води і гідроксильних груп цукрів. Різні типи бродіння є конкретними випадками анаеробного дихання.

Дихальний коефіцієнт – співвідношення об’єму СО2, що виділяється з організ­му при диханні, до об’єму поглинутого за той же час О2.

Дихальний ланцюг перенесення електронів – ступінчастий шлях пере­дачі електронів від відновлених субстратів на кисень, що супроводжується транспортмембранним перенесенням іонів Н+, утворенням молекул АТФ і аку­мулюванням у них енергії, яка поступово вивільняється з електронів ЕТЛ; від­бувається у внутрішніх мембранах мітохондрій і виконує функцію окислюваль­но-відновної Н+-помпи.

Достигання насіння фізіологічне – відбувається після технічної стиглості й характеризується анатомо-морфологічними змінами покривів насіння і тканин за­родка, а також фізіологічними та біохімічними перетвореннями, внаслідок чого насіння набуває здатності до активного проростання. Цей процес є завершальною ланкою формування насіння і може відбуватися у дозбиральний період на мате­ринській рослині (часто спостерігається в озимих), під час зберігання (у ярих) і навіть у ґрунті після сівби (женьшень).

Екскрети – речовини, що виділяються рослинами через кореневу систему та надземні органи.

Імунітет, або фітоімунітет, – несприйнятливість рослин до збудників хвороб.

Інвазивність – здатність мікроорганізмів проникати, поширюватися і розмножуватися в тканинах макроорганізму.

Іонні помпи (насоси) – молекулярні структури, що вмонтовані в біологічні мембрани й здійснюють перенесення іонів у бік вищого електрохімічного потенціа­лу (активне транспортування).

Каротиноїди – жовті, оранжеві або червоні пігменти, що синтезуються головним чи­ном бактеріями, грибами та вищими рослинами; до них належать каротини та ксантофіли.

Катаболізм, дисиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому орга­нізмі, спрямованих на розпад складних органічних сполук з вивільненням енергії.

Клітина – основна структурно-функціональна одиниця усіх живих організмів, елементарна жива система.

Клітинна мембрана, плазмалема – мембрана, що відокремлює цитоплазму клітини від оболонки клітини.

Клітинна оболонка, стінка – структурне утворення на периферії клітин, що за­безпечує її міцність, зберігає форму й захищає протопласт, бере участь у поглинанні й транспортуванні речовин, транспірації, процесах виділення.

Клітинний сік – рідина, що заповнює вакуолі рослинних клітин і є продуктом їх життєдіяльності; справжній розчин різноманітних речовин – мінеральних солей, амінокислот, вуглеводів, органічних кислот, водорозчинних пігментів тощо.

Клітинна теорія – теорія, згідно з якою в основі будови й розмноження усіх організмів лежить клітина.

Клітинне ядро – обов’язкова і головна частина живої клітини багато- та одно­клітинних організмів еукаріотів. У ньому міститься одне або кілька ядерець, хрома­тин та ядерний сік.

Клон – це культура, отримана із однієї клітини.

Когезія – зчеплення молекул води, яке відіграє значну роль у висхідній течії рослин, створюючи суцільний стовпчик води від кореневих волосків до продихів.

Коефіцієнт в’янення – мінімальний запас вологи у ґрунті, при якому рослини залишаються зів’ялими доти, поки у ґрунт не надійде вода.

Колонії – нащадки або популяції однієї мікробної клітини. Це видиме неозброєним оком накопичення клітин одного виду.

Кореневий тиск – сила, що зумовлює направлений рух водного розчину в жи­вих клітинах і виділення його у судини.

Критичні періоди вегетації рослин – частини вегетаційного періоду, коли рос­лини потребують якогось життєвого фактора або негативно реагують на нього.

Ксенобіотики – шкідливі для організмів сполуки, що забруднюють навколишнє середовище, порушують нормальний хід природних процесів у біосфері та виклика­ють загибель організмів.

Кутикула – шар жирової речовини, що утворюється кутином, який виділяється клітинами епідермісу.

Культура – мікроб, який вилучено з організму рослини, тварини або об’єктів навколишнього середовища і вирощено на живильному середовищі. Чисті культури складаються з особин одного виду, змішані – скупчення клітин різних видів.

Мембрана – цитоплазматична структура, яка має властивість вибіркової про­никності.

Метаболізм, обмін речовин – сукупність ферментативних реакцій, що від­буваються у клітинах й забезпечують синтез складних сполук, їх розщеплення та взаємоперетворення.

Мікориза – симбіоз міцелію гриба та коренів вищих рослин. Спостерігається у двох формах: облипання грибом поверхні кореня (ектотрофна) або проникнення гриба у тканини кореня (ендотрофна мікориза).

Настії – обертові рухи органів та частин рослин, зумовлені не односторонньою (як при тропізмах), а рівномірною дією подразників. Настії викликаються зміною тур­гору, стрясанням чи ударенням, а також дією фітогормонів. Залежно від подразника рослинам властиві фото- (геліо-), гідро-, хемо-, сейсмо-, нікти-, тигмо- (від доторкан­ня), травмо- та електронастії.

Нижній кінцевий двигун – механізм підняття води по рослині внаслідок коре­невого тиску.

Онтогенез, або індивідуальний розвиток, – комплекс послідовних незворотних змін життєдіяльності та структури рослини від її виникнення з заплідненої яйцеклі­тини чи вегетативної бруньки до природної смерті.

Органогенез – процес утворення і розвиток нових органів рослин. Починається від утворення зиготи на материнській рослині.

Осмотичний тиск – зовнішній тиск, який необхідно прикласти до розчину для того, щоб протидіяти надходженню до нього розчинника через напівпроникну мембрану.

Осмос – повільне проходження розчинника в розчин, відокремлений від нього мембраною, здатною до вибіркового пропускання різних молекул та іонів.

Пасока – рідина, що виділяється із зрізу при основі стебел чи коренів рослин під дією кореневого тиску: містить солі, амінокислоти, органічні кислоти, аміди, цитокініни тощо.

Пентозофосфатний шлях – спосіб катаболізму гексоз, в якому беруть участь п’ятивуглецеві цукри  пентози. Окислення глюкози по цьому шляху пов’язано з відщепленням першого (альдегідного) атома вуглецю у вигляді СО2.

Пігменти – барвні сполуки, що входять до складу тканин організму. Колір піг­ментів визначається присутністю в їх молекулах хромофорних груп, які зумовлюють вибіркове поглинання світла.

Проламіни – це основні запасні білки тонконогових.

Плазмоліз – зменшення об’єму протопласта живої клітини, з відставанням ци­топлазми від оболонки, що відбувається під дією концентрованих розчинів.

Плач рослин – виділення рідини із зрізаної поверхні стебла.

Поверхневий натяг – фізичне явище, що створюється у межуючому шарі моле­кул води з повітрям внаслідок порушення тут дії сил зчеплення.

Повна вологоємність – максимальна кількість запасів води у ґрунті.

Провітаміни – речовини, з яких утворюються вітаміни. Наприклад, каротин є провітаміном А, тому що при розщепленні його молекули утворюються дві молекули вітаміну А.

Реутилізація – повторне використання рослинами із старіючих органів низько­молекулярних органічних сполук і елементів мінерального живлення в результаті їх відтоку по флоемі до молодих ростучих органів.

Речовини запасні – сполуки, що відкладаються у клітинах живих організмів про запас і не вступають в цей час у фізіологічні процеси, але використовуються організмом при потребі.

Речовини конституційні – речовини, з яких складаються протопласти та оболон­ки живих клітин. На відміну від запасних речовин та продуктів обміну конституційні речовини постійно присутні у клітині і не можуть бути видалені без її руйнування.

Речовини первинні – органічні сполуки, які зустрічаються в кожній живій клі­тині й інтенсивно перетворюються в обміні речовин (вуглеводи, ліпіди, білки, нукле­їнові кислоти).

Речовини вторинні – органічні сполуки, що утворюються внаслідок вторинних процесів і не мають значення ні як джерела енергії, ні як запасні речовини (антоціа­ни, терпеноїди, алкалоїди тощо).

Ризосфера – шар ґрунту, що прилягає безпосередньо до кореня рослини. Харак­теризується підвищеним вмістом мікроорганізмів.

Симпласт – сукупність протопластів рослин, з’єднаних плазмодесмами.

Спокій насіння вимушений – припинення ростових процесів, викликане несприятливими факторами навколишнього середовища.

Спокій органічний – зумовлюється активною дією інгібіторів та особливостя­ми структури насіння.

Стрес  сукупність усіх неспецифічних змін, що виникають в організмі під впливом будь-яких сильних факторів (стресорів), включаючи перебудову захисних сил організму.

Тотипотентність – властивість клітин реалізовувати генетичну інформацію ядра, що забезпечує їх диференціювання, а також розвиток до цілого організму.

Транспіраційний коефіцієнт – кількість води, що витрачається рослиною на синтез одиниці маси сухої речовини.

Транспірація – фізіологічний процес випаровування води рослиною; буває про­дихова і кутикулярна.

Транспортування активне – переміщення іонів через біологічні мембрани, що потребує витрат метаболічної енергії,

Транспортування близьке – переміщення іонів, метаболітів і води між кліти­нами і тканинами (на відміну від мембранного транспортування в кожній клітині).

Транспортування далеке – пересування речовин між органами у цілій рослині.

Транспортування пасивне – рух речовин за фізико-хімічними градієнтами без витрати клітинної метаболічної енергії.

Транспортування радіальне – пересування води від кореневих волосків через кору до судин ксилеми.

Тропізми – спрямовані ростові рухи (вигини) органів рослин, що викликаються одностороннім впливом різних факторів середовища. Вони виникають за рахунок швид­шого росту клітин з одного боку стебла, кореня, листка внаслідок асиметричного роз­поділу гормонів росту рослин (ауксину, абсцизової кислоти). Залежно від подразника розрізняють гео-, фото- (геліо-), термо-, гідро-, тигмо- (від доторкання) тропізми.

Тургор  напружений стан клітинної оболонки, створений гідростатичним ти­ском внутрішньоклітинної рідини.

Ферменти (ензими, біокаталізатори) – специфічні білки, присутні в усіх жи­вих клітинах, що відіграють роль біологічних каталізаторів.

Фікобіліни – пігменти червоних водоростей та ціанобактерій; беруть участь у фотосинтезі як супроводжуючі пігменти, що транспортують поглинену енергію світ­ла до молекул хлорофілу.

Фітохром – голубий пігмент рослин із групи складних білків  хромопротеїдів. Бере участь у фоторегулюванні росту і розвитку рослин.

Флавоноїди – пігменти, що надають забарвлення різним органам рослин (анто­ціани, флавони, халкони тощо).

Формування насіння – набуття насінням властивих певній рослині форм, роз­мірів, біохімічного складу, фізіологічного стану, здатності проростати і давати потомство. Супроводжується виникненням нових органів, нагромадженням та пере­творенням речовин. В онтогенезі формування насіння – це ембріональний період розвитку рослин.

Фосфорилювання – включення в молекулу органічних сполук залишку фос­форної кислоти.

Фотодихання, світлове дихання – сукупність процесів, що відбуваються у рослинних клітинах під дією світла, внаслідок чого поглинається кисень і виді­ляється CO2.

Фотоліз води (реакція Хілла)  здатність ізольованих хлоропластів під дією світла розкладати воду й виділяти кисень у присутності акцепторів електронів.

Фотоперіодизм – реакція рослин на добовий ритм освітлення, тобто на співвід­ношення світлого (довжина дня) і темного (довжина ночі) періодів доби, що виража­ється у зміні процесів росту та розвитку.

Фотосенсибілізатор – речовина, здатна поглинати світло й використовувати його енергію для фотохімічних реакцій.

Фотосинтез – процес побудови зеленими рослинами, синьо-зеленими водоро­стями та деякими бактеріями органічних речовин з вуглекислоти і води за рахунок енергії світла.

Фотосистема (ФС)  комплекс головного (реакційний центр), допоміжних (ан­тенних) пігментів та ферментативних систем, що забезпечує поглинання та перетво­рення світлової енергії в хімічну.

Фототрофні мікроорганізми – бактерії, прохлорофіти, а також еукаріотні ор­ганізми з різних відділків водоростей, які за допомогою хлорофілу використовують енергію світла для біосинтезу органічних речовин.

Хемосинтез – процес утворення бактеріями органічних сполук із неорганічних, при якому для відновлення вуглекислоти використовується хімічна енергія, що утво­рюється при окисленні деяких мінеральних речовин (аміаку, сірководню тощо).

Хлоропласти – хлорофілоносні пластиди рослин, у яких відбувається фотосинтез.

Хлорофіли – група пігментів, є органічними сполуками, які містять чотири пірольних кільця, зв’язаних атомами магнію, і мають зелене забарвлення.

Хромопласт – пластиди з жовтим, оранжевим та червоним забарвленням, що зумовлюється вмістом каротиноїдів.

Цитозоль – частина мезоплазми, що заповнює простори між органоїдами клітини.

Цитохроми – складні білки, що переносять електрони. Локалізовані у мембран­них структурах клітин усіх організмів і беруть участь у диханні, фотосинтезі, мікросомальному окисленні.

Штам – культура одного й того ж виду, яку виділено з різних джерел (грунту, водойм, організмів та ін.).

 

Персональний сайт викладача Федорук Інни Василівни

 

 

 

Нагороди

Тема 1

 

Тема 2

 

  

Тема 3

 

Тема 4

 

Тема 5

 

Тема 6

  

Тема 7

 

Тема 8

 

Тема 9

 

Тема 10

 

Тема 11

 

Тема 13